Дорогоцінні камені здавна були предметом відтворення, проте тільки в кінці XIX ст. досягнення хімії і фізики дозволили створити синтетичні коштовні камені, що не відрізняються за своїми властивостями від природних каменів, а часто і перевершують їх.Археологічними дослідженнями встановлено, що в Стародавньому Єгипті (близько 3 тис. років до н.е.) виготовляли кольорові скла, які використовували як прикраси й амулети. Імітації коштовних каменів з скла були широко поширені в Стародавньому Римі.

У "Природній історії" Пліній Старший писав, що карбункули (рубіни) "підробляються зі скла так само, як і інші дорогоцінні камені, пізнаються вони по плівкам всередині та по тяжкості, а іноді по бульбашок, що світиться подібно сріблу". Він же описав тришаровий сардонікс, званий кодонів.Цей матеріал підганяв і склеюється з трьох шарів - чорного, білого і червоного. Пізніше стали застосовувати дублети, що складаються з двох різних каменів - зверху дорогоцінний, а знизу менш дорогою: гірський кришталь або скло і т.п.У 1758 році австралійський хімік Йозеф штрассе розробив спосіб виготовлення скляного сплаву, чистого і безбарвного з відносно високим показником заломлення.Сплав, що складається з кремнію, окису заліза, окису алюмінію, вапна й соди, чудово граніт і шліфувався і після ограновування нагадував діаманти. Такий штучний камінь називається "стразів" на прізвище вченого.

Справжній переворот в отриманні синтетичних дорогоцінних каменів був зроблений французьким хіміком М. А. Вернейлем, який у 1892 р. розробив спосіб отримання синтетичного рубіна.У промисловості цим методом стали користуватися для вирощування синтетичних рубінів, а потім і для синтезу інших дорогоцінних каменів - сапфіра, шпінелі, александрітоподобного корунду та інших каменів.У міру розвитку й удосконалювання техніки вирощування монокристалів були розроблені інші способи, які дозволяли отримати ряд інших синтетичних каменів - аналогів природного рутилу, кварцу, алмаза, смарагду.В останні роки створені і нові види кристалів, аналогів яких немає в природі, - фабула, ітрій-алюмінієвий гранат, фіаніт.

Таким чином, в даний час існують наступні види синтетичних ювелірних каменів і їх імітацій: 1) синтетичні ювелірні камені, що мають природні аналоги: корунди - рубін і сапфір, шпінель, рутил, алмаз, смарагд, кварц, олександрит, опал, бірюза;2) синтетичні матеріали, що не мають природних аналогів: титанат стронцію - фабула, ніобат літію, ітрій-алюмінієвий гранат, фіаніт та ін; 3) імітації ювелірних каменів: скла, дублети і триплети.

Синтетичні ювелірні камені представляють собою штучні кристали, отримані хімічними або фізичними методами, що мають властивості, аналогічні природним камінню тих же назв. Г.В. Банк пише про те, що нові номенклатурні приписи спеціальної комісії від 1970встановили більш чіткі визначення синтетичних каменів: "Синтетичні камені - суть окрісталлізованние продукти, отримання яких повністю або частково є справою рук людини.Їх хімічний склад, кристалічна структура та фізичні властивості в широкому діапазоні збігаються з такими їх природних прототипів (справжніх дорогоцінних і виробних каменів).